Справа №200/3317/22

Україна

  Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

 про залишення позовної заяви без руху

           24 травня 2022 року                                                        Справа №200/3317/22 

            приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

  Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В.,  ознайомившись  з позовною заявою Островерх Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

                                                    В С Т А Н О В И В:

Позивач, Островерх Ольга Іванівна, звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідачем було припинено виплату пенсії Позивачу з 01.10.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Крім цього, згідно з п. 4 ч. 5   ст. 160 цього Кодексу   в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У вступній та прохальній частині позову позивач визначив відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у той же час, як вбачається з матеріалів позову оскаржуване рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, що підтверджується і самим рішенням №056750006871 від 13.09.2021 року.

У вступній частині позову позивач визначив відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у той же час, в прохальній частині позову позовні вимоги скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, проте як вбачається з матеріалів, що містяться в позові, Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, як внутрішньо переміщена особа, саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Враховуючи наведене позивач має визначити коло відповідачів у справі та зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві просив поновити йому строк звернення до суду, проте жодних обставин які ускладнили звернення до суду в строк передбачений Кодексом, суду не надано.

Згідно ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.тТакі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачене з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01.10.2018 року, зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.10.2018 року та виплатити заборгованість з пенсії. Тобто позивач про порушення свого права дізнався саме з дати припинення виплати пенсії.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми та наявні матеріали позову, суд зазначає, що підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В порушення зазначених норм Закону позивач звернувся до суду поза межами строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, відповідну заяву про поновлення строку звернення не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      У Х В А Л И В:

Позовну заяву Островерх Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом визначення з відповідачем у справі та надання клопотання про поновлення строку звернення до суду. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. 

           Суддя                                                                                 Є.В. Череповський