Публічне акціонерне товариство, яке не є стороною виконавчого провадження, звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсною і скасування вимоги приватного виконавця.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення господарського суду, і тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства тим судом, який видав виконавчий документ (наказ).

Однак Велика Палата Верховного Суду визнала такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, оскільки ПАТ не є стороною виконавчого провадження і не наділене процесуальним правом щодо оскарження вимоги приватного виконавця в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Текст постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18  

Прес-служба суду за повідомленням судової влади України