Верховний Суд сформулював правову позицію щодо оподаткування будівель промисловості

Не є об’єктом оподаткування саме будівлі промисловості, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Такого висновку дійшла судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши у касаційному порядку справу за позовом особи до ГУ ДФС, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У судовому процесі встановлено, що позивач є власником частки виробничої будівлі (млина), але вона не використовується за своїм функціональним призначенням, у зв’язку з чим відповідач збільшив податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на підпункт «є» підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, дійшли висновку про те, що нежитлове приміщення, яким володіє позивач, належить до будівель промисловості, а отже, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судова палата Касаційного адміністративного суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об’єкта оподаткування – наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв’язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов’язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у цьому випадку у підпункті «є» підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних і юридичних осіб, які є власниками певних об’єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об’єкта, який звільняється від оподаткування, – будівель промисловості (як виду нежитлової нерухомості) – є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об’єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Прес-служба суду за повідомленням судової влади України