Суд відмовив виконкому Донецької міськради в задоволенні позову

Згідно з ч. 1 ст. 182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

14 березня 2014 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся виконавчий комітет Донецької міської ради з позовом до Донецької обласної організації партії “Руський Блок”, Донецької обласної екологічної організації “Зелений рух”, Донецької міської організації Комуністичної партії України в особі Донецького міського комітету Комуністичної партії України, 2 фізичних осіб, відповідальних за збір громадян для проведення мітингу “Захистимо Донбас” та 2 фізичних осіб, відповідальних за збір громадян для проведення мітингу на площі ім. Леніна 15-16 березня 2014 року.

У повідомленнях відповідачі інформували міськвиконком про проведення мітингів на площі ім. Леніна на теми: «Закон один для всіх», «Захисти себе і близьких від фашизму», «Захистимо Донбас»; мітингу-пікету «На підтримку конституційного порядку в Україні»; заходів з охорони пам’ятника В.І.Леніну, розташованого на одноіменній площі, та недопущення вандалізму щодо нього.

У позові позивач просив обмежити право саме відповідачів на мирне зібрання шляхом заборони проведення мітингу на площі ім. Леніна 15-16 березня 2014 року посилаючись на те, що проведення публічного заходу за участю великої кількості людей є потенційно небезпечним для учасників даного заходу, а також може викликати транспортний колапс у місті

Відповідно до ст. 11 КАС України адміністративний суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні справи суд керувався принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема висновки Суду у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України».

Судом було встановлено, що у матеріалах справи відсутні жодні відомості про порушення з боку відповідачів вимог діючого законодавства під час проведення попередніх мирних зібрань в м. Донецьку (у тому числі 5 березня та 13 березня 2014 року).  Під час судового засідання позивачем не було доведено, що між відповідачами існують  протилежні погляди, які б стали можливою підставою для  виникнення конфлікту та  створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей саме з боку відповідачів.  

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, закріплено, що Кожен має право на свободу мирних зібрань.

Згідно з ч.2 ст.11 Конвенції здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.  

Відповідно до п.30 Розділу В «Пояснювальна записка» Керівних принципів ОБСЄ щодо свободи мирних зібрань (2007 рік) будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. 

Суд встановив, що предметом спору по справі були обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання саме відповідачів, заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідив матеріали справи, оцінив докази, які є у справі.

Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В порушення вказаної норми позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав, передбачених ч.2 ст.39 Конституції України, ч.2 ст.11 Конвенції та ч.5 ст.182 КАС України для обмеження реалізації права на мирне зібрання саме по відношенню до відповідачів у справі.  

Тому, постановою від 15 березня 2014 року Донецький окружний адміністративний суд відмовив виконавчому комітету Донецької міської ради в задоволенні позову про встановлення обмеження відповідачам права на проведення мирної масової акції 15-16 березня 2014 року на площі Леніна.

         Повний текст постанови суду від 15.03.2014 розміщений в Єдиному реєстрі судових рішень за адресою в Інтернеті: www.reyestr.court.gov.ua.